Taras Kampaniczenko – Bogurodzica (niesamowite wykonanie ukraińskie)

Bogurodzica (niesamowite wykonanie ukraińskie)

Od Furio Muerte

Jerzy Przybył – Dażboga (Daboga, Daba, Dawana, Dobra, Błoga Pani Niebieska)©®

Bogurodzica (niesamowite wykonanie ukraińskie)

 

 

https://www.facebook.com/taras.kompanichenko/videos/780756243304789

„Богородиця/Bogurodzica” або Ґрюнвальдська пісня, що її співано військом перед Ґрюнвальдською битвою в 1410 році. Співали воїни – поляки, українці, білоруси, литовці, чехи. Співали перед битвою вони, а їх союзники кримські татари слухали…
Повертаючися з фестивалю Festiwal Wszystkie Mazurki Świata до України Мала Хорея Козацька Хорея Козацька – Chorea Kozacky у складі Тарас Компаніченко, Maksym Berezhnyuk Ярослав Крисько заспівала „Богородицю” в каплиці Святої Трійці на королівському замку в Любліні Muzeum Narodowe w Lublinie . Каплиця святої Трійці – пам’ятка світовоїї культурної спадщини, зведена в ґотичному стилі з пізніше прибудованим ренесансним фронтоном. В 1418 році , за Володислава ІІ Ягайла – великого князя литовського, руського та короля польського було закінчено розписи храму. Стінопис в „костелі” виконано в візантійсько-руському стилі (боронь, Боже, не плутати з московським), що його сттворили рутенці- українці, майстри Андрій , Кирило та Юшко. Ці розписи, загалом весь ансамбль – шедевр з доби пізнього середньовіччя, що зберігся до наших днів захоплює й викликає священний трепет, як і Софія Київська Національний заповідник «Софія Київська» , Кирилівська церква, Спаса на Берестові. Ансамбль поєднує в собі ґотичну архітектуру та візантійсько- руське(не московське) малярство і є фактично пам’яткою т.зв. православної ґотикиале про це пізніше). Я не минаю можливості знову і знову бачити христологічні цикли, зображення ангелів та архангелів, святих подвижників та святих воїнів з каплиці Святої Трійці у Любліні. Не проминаю нагоди молитися в ній та співати. Ось і цього разу- ми з братами- хорейцями не стрималися. Як це було прекрасно! До речі ми співали цей гимн на тлі Деісусу( з грецького – деісис- прохання чи моління)- зображенням Христа з предстоящими біля нього молитовно Богородицею та Іоаном Хрестителем, бо ця позалітургічна пісня це молитва перед Деісусом. Ми, що молимося, просимо Богородицю й Івана Хрестителя про заступництво й покровительство за нас перед Господом. Інколи, в давнину зображення Деісусу виносилися на поле битви, ними прикрашалися похідні дарохранильниці священників, що були при війську (військових капеланів) Максим Стрихар .
„Богородицю/Bogurodzicu” співають не лише свідомі своєї історії польські громадяни Robert Czyżewski Польський Інститут у Києві / Instytut Polski w Kijowie а жовнірии Війська Польського, не тільки окремі білоруські патріоти Paweł Bobołowicz та реконструктори. Співаємо ми – Воююча Україна! Україна, що воює, бореться за свою національну гідність та Свободу. Співає та земля і той народ, що воюють за право бути самими собою – вільними між вільними та рівними між рівними! Співає на передовій Батальйон Братство Дмитра Корчинського , співають й інші бойові частини Дмитро Савченко Співаємо її й ми бійці 241 окрема бригада територіальної оборони, як одну з пісень Майбутньої Перемоги!
Дякую щиро за зйомку та запис моїй дружині Онинці Ніна Компаніченко та звукорежисеру Анатолію Сороці Anatoliy Soroka . Окрема подяка, що вони були справжніми поводирями, стирниками й кермувальниками в нашій прочанській подорожі з місією надзвичайної культурної дипломатії. Дяка усім причетним та учасним!
І з днем Люблинської унії!
„Bogurodzica” czyli Pieśń Grunwaldzka śpiewana przez wojsko przed bitwą pod Grunwaldem w 1410 roku. Żołnierze – Polacy, Ukraińcy, Białorusini, Litwini, Czesi – śpiewali. Śpiewali przed bitwą, a ich sojusznicy Tatarzy krymscy słuchali…
Wracając z Festiwalu „Wszyskie Mazurki Świata” na Ukrainę Mała Chorea Kozacka  w składzie Tarasa Kompanichenko, Maksym Berezhnyuk Yaroslav Krysko zaśpiewała „Bogurodzicę” w kaplicy Trójcy Świętej na Zamku Królewskim w Lublinie (Muzeum Narodowe w Lublinie).
Kaplica Trójcy Świętej to zabytek światowego dziedzictwa kulturowego, zbudowany w stylu gotyckim z późniejszym renesansowym frontonem. W 1418 roku, za panowania Wołodysława II Jagiełły, wielkiego księcia litewskiego, ruskiego i króla polskiego, ukończono malowidła w świątyni. Malowidło ścienne w „kościele” wykonane jest w stylu bizantyjsko-ruskim (nie mylić ze stylem moskiewskim), który stworzyli Ukraińcy z Rusi, mistrzowie Andrij, Kyryło i Juszczko.
Te malowidła, w ogóle cały zespół – arcydzieło późnego średniowiecza, które przetrwało do dziś, urzeka i budzi święty podziw, podobnie jak Sofia Kijowska – Rezerwat Narodowy „Zofia Kijowska”, Cerkiew Cyryla, Zbawiciel na Berestowie . Zespół łączy architekturę gotycką z malarstwem bizantyjsko-ruskim (nie moskiewskim) i jest właściwie tak zwanym zabytkiem gotyku prawosławnego, ale o tym później).
Nie przegap okazji, aby raz po raz zobaczyć cykle chrystologiczne, wizerunki aniołów i archaniołów, świętych ascetów i świętych wojowników z kaplicy Trójcy Świętej w Lublinie. Nigdy nie przepuszczam okazji, żeby się w nim modlić i śpiewać. I tym razem ja i moi koledzy Koreańczycy nie powstrzymywali się. Jakie to było cudowne! Nawiasem mówiąc, śpiewaliśmy ten hymn na tle Deisusa (z greckiego – deisis – prośba lub modlitwa) – wizerunku Chrystusa ze stojącymi obok niego na modlitwie Dziewicą Maryją i Janem Chrzcicielem, bo ta pozaliturgiczna pieśń jest modlitwą przed Deisusem. Modląc się prosimy Matkę Bożą i Jana Chrzciciela o wstawiennictwo i patronat dla nas przed Panem. Niekiedy w starożytności wizerunki Deizusa zabierano na pole bitwy, ozdobiono je marszowymi darami kapłanów będących z wojskiem (kapelanów wojskowych)
Maksyma Strykhara: „Matkę Bożą/Bogurodzica” śpiewają nie tylko świadomi swojej historii obywatele polscy Instytut Polski im. Roberta Czyżewskiego w Kijowie i żołnierze Wojska Polskiego, nie tylko poszczególni białoruscy patrioci Paweł Bobołowicz i rekonstruktorzy. Śpiewamy – Walcząca Ukraina! Ukraina, która jest w stanie wojny, walczy o swoją godność narodową i wolność. Śpiewa o tę ziemię i o ludzi walczących o prawo do bycia sobą – wolnymi wśród wolnych i równymi wśród równych!
Na froncie śpiewa ją Batalion Bractwa Dmytra Korczyńskiego, śpiewają też inne jednostki bojowe Dmytro Sawczenko, a my, żołnierze 241. Oddzielnej Brygady Obrony Terytorialnej, śpiewamy ją też jako jedną z pieśni Przyszłego Zwycięstwa!
Serdecznie dziękuję mojej żonie Onintsa Ninie Kompanichenko i inżynierowi dźwięku Anatolijowi Soroce za filmowanie i nagrywanie. Szczególne podziękowania dla nich za bycie prawdziwymi przewodnikami, sternikami i sternikami w naszej podróży Prochan z misją niezwykłej dyplomacji kulturalnej. Dziękujemy wszystkim zaangażowanym i uczestniczącym! I Szczęśliwego Dnia Unii Lubelskiej!
Podziel się!